Як боляче розлучатися з людиною, без якої життя просто не має жодного значення, померкли всі фарби життя, а в серці оселилася немислима туга. Сльози самі котяться з очей, їх просто неможливо зупинити. Це якесь божевілля, біль та нерозуміння того, що насправді відбувається. І постійно виникають ті самі питання: «Чому?» і «За що?», ось тільки відповіді на них, як не було, так і немає…

Знаєш, я зрозуміла, що ми є різні. Ти любиш біле, я чорне. Ти любиш м’ясо, а я шоколад. Ти любиш валятись у вихідні, а я — гуляти і рухатися. Але в одному ми схожі: я люблю тебе і ти любиш себе. Ти не хочеш йти на жодні компроміси. Ти живеш так, наче мене немає поряд. Я втомилася від твоєї байдужості та егоїзму. Іду, прощай!