Якось, прокинувшись рано-вранці, я подивився на тебе і зрозумів, що наші почуття злегка згасли, затихли. Між нами немає тієї іскри, тієї грайливості, що були раніше. Наше кохання розбилося об човен рутинних турбот та буття. Винні ми тут обоє, але саме я хочу поставити крапку у наших відносинах. Тому що я хочу, щоб ми були щасливі, хоч і порізно. Якось може статися, що ми знову будемо разом. Ну а зараз: пробач і прощай. Не тримай на мене зла та образи. Продовжуй жити і дихати на повні груди. Ти чудова людина. Я радий, що ти була частинкою мого життя.

Ну, що ти рідна, не плач, не треба лити сльози. Знаю, нудьгуєш і так чекаєш. Але не треба сумувати, адже де є розлука – там зустріч нас чекає. Знаю кохана, коли чекаєш і рахуєш годинник, так довго тягнеться час, до болю так довго. Але уяви, як буде солодка мить нашої зустрічі, як серце буде спокійне, як душею зіллємося. Уяви, як дивитимусь тобі прямо в очі, прибираючи ніжно рукою пасмо прекрасного волосся, яке як завжди личко твоє закриває, як я ніжно торкаюся до твоїх теплих губ, як беру твою руку, поклавши на серце своє. І ти почуєш, воно не просто стукає, воно просто палає і жадає тебе, ти просто уяви. Уявила? Отже, я змусив тебе посміхнутися.

Нам з тобою чекає розлука. Кохана постався до цього з розумінням та спокоєм. Для закоханих відстань та час не біда. Чим більше скучимо один за одним, тим радіснішою буде зустріч. Вважатимемо дні та години до зустрічі з тобою. Я примчуся до тебе так швидко, як зможу. Я писатиму, і дзвонитиму кожну вільну хвилину. Ти не відчуватимеш, що ми вдалині. Я не дам тобі забути про себе. Час пролетить швидко та непомітно. Розлука буде недовгою. Зустріч буде швидкою. Чекаю зустрічі! Сумую! Кохаю!

Нам завжди важко так розлучатися. Але це не є новиною для нас. І ти сама знаєш чудово, як сумую я за тобою. Знаю, що ти живеш у моєму серці, але як важко, коли я не бачу посмішку, очі радості повні, твої шовковисте волосся, яке пахне чудово. Я сумую за кожною частинкою тебе, за кожним твоїм рухом. Розлука з тобою в вир суму мене заганяє, вона не відпустить, поки ти десь там, але не зі мною.

Моя рідна, мені так не хотілося їхати від тебе. Адже з тобою так комфортно, тепло, спокійно та добре. Ти даруєш мені ту турботу і ласку, яку я пам’ятаю з дитинства. Пам’ятаю, як батьки дбали один про одного. Ти моя сім’я, і ​​я хочу, щоб наші прощання припинилися. Кохаю кохаю кохаю.

Моє золоте Сонечко! У розлуці з тобою я забував, що таке радість. Нічим не можу відволіктися від думок про тебе, рахую дні. Мені здається, що навколо зникли фарби, і тільки уві сні, де ми разом, все яскраве, кольорове та веселе. Нехай скоріше збудуться мої сни! Закінчиться наша розлука — і ми більше не розлучимося ніколи, ні на хвилину. Люблю тебе і мрію якнайшвидше побачити і поцілувати твої милі очі; до швидкої зустрічі, моя гарна.

Мила моя, гарна! Важко сказати, як мені тебе не вистачає! Розлука з тобою нестерпна! Я так чекаю на день, коли ми знову будемо разом. Я міцно притисну тебе до себе і більше не відпущу. Ти найдорожче і найсвітліше, що є в мене! Люблю тебе нескінченно та щиро!

Дякую тобі за той короткий період щастя в житті, який ти подарувала мені. Я тобі справді дуже вдячний за весь час разом, за спільні спогади, за наші жарти. Я тебе пам’ятатиму, але не триматиму. Ми провели разом відкладений нам період і далі шляхи, на жаль, розходяться. Я бажаю тобі лише щастя, але для нас це кінець.