Так самотньо і порожньо мені давно не було. Мені без тебе неймовірно важко. І нехай з моменту нашої останньої зустрічі минуло не так багато часу, але я вже сумую за тобою. За весь період твоєї відсутності місто буквально втратило всі свої фарби. І це не дивно, адже ти моє кохання, яке надихає і надає мені сили навіть у найненависніші для мене миті. Я сумую за твоїм приголомшливим голосом і дивовижною усмішкою. Я, не замислюючись, відмовлюся від усіх існуючих благ, аби зараз відчути твої дотики. Томлюся в очікуванні нашої зустрічі, щоб обійняти тебе і не відпускати зі своїх обіймів більше.
Найкращі слова сумую своїми словами, українською мовою.
Так сумно, що тебе немає поряд. І найбільше мені хотілося б бути біля тебе. Я сумую без чоловічка, якого люблю. Мені не вистачає твого голосу, твоєї усмішки, твого сміху і твого доброго, розуміючого погляду. Але ми скоро побачимося, тільки треба трохи почекати.
Сонце не світить, стрілки на годиннику, як і раніше, йдуть, але для мене весь світ завмер. А все, бо тебе поряд немає. Все робиться з-під палиці. Все стало не дуже важливим і потрібним. Я страшенно сумую за тобою. Мені душно, нудно і нудно. Я так сильно хочу тебе обійняти і не відпускати на хвилину. Люблю, сумую, ніжно цілую.
Сонце моє, чи ти знаєш, як я сумую за тобою? Це почуття спалює мене зсередини, затьмарює весь світ переді мною, не дає мені думати ні про що, нічого робити, жити, дихати… Є тільки одне: наша розлука, очікування зустрічі. Виявилося, що я без тебе не існую, і це так важко, що хочеться переміститися в часі відразу в той момент, коли ми знову будемо разом. Я чекаю.
Сумую за тобою. І з кожною хвилиною мені здається, що я просто божеволію. Все навколо розмите. Нічого не цікаво. Погода – погань. Настрій неважливий. І життя втратило всі яскраві барви. А причина лише одна — тебе немає поряд. Я дуже сумую і дуже хочу до тебе. Хочу міцно обійняти тебе і відчути запах рідної коханої людини.
Сумую за тобою, кохання моє, як спійманий птах чахне без синяви неба, як моряк тужить по бурхливих океанських хвилях, як мандрівник божеволіє від неможливості знову відчути під ногами рідну землю… Прошу тебе, янгол мій, повернися і хоч на мить обдаруй мене благословенням свого неземного погляду!
Сумую за тобою дуже сильно. Без тебе і сонце не світить, і на вулиці похмуро, і в хаті не вистачає тепла, бо ти моє світло, моя радість, моє натхнення. Нехай скоріше біжать хвилини, щоб ми швидше зустрілися, інакше сум-туга зовсім мене здолає. Міцно обіймаю та посилаю свій ніжний поцілунок.
Сумую за тобою і весь цей час згадую твою посмішку, твій погляд. Мені так не вистачає твоїх теплих обіймів і ніжних слів, моєму серцю так необхідний стукіт твого серця поруч. Немає у світі таких слів та емоцій, щоб описати, наскільки сильно я сумую за тобою. Але відстані не перемогти моєї любові. Цілу обіймаю.
Сумую і не можу нічого з собою вдіяти. Без тебе світ здається порожнім, вулиці сірими, обличчя похмурими, жарти несмішними, вечері несмачними, фільми нецікавими. Тебе немає поряд, і нема частини мене. Але я сподіваюся, що ми скоро будемо разом і тоді все зміниться, і тоді знову світитиме сонце на моїй планеті.
Серце ниє від туги, і ви одразу кажете: «прошу, вистачить не сумуй». І знають ваші душі, що немає радості ні в чому, тому когось поряд немає. Любіть, тому нудьгуєте. Без цього ніяк. Але уявіть вашу зустріч, як обійміть і зіллються ваші руки, ваші губи воєдино. Як нарешті побачите радість у таких рідних очах. І скажіть про головне: «як же я нудьгував», – «і я скучала теж».
