Рідна моя, нестерпно сумно, коли ти не поряд. Я сумую шалено. Переді мною завжди твої очі, я постійно чую твій голос і відчуваю подих. Мрію лише про одне: щоб ти скоріше опинилася зі мною.

Рідна, так сумую! Немає сил і в тягар усі справи! У голові всі думи про тебе, твоє ніжне обличчя, посмішка, губи, вилиці! Без твого кохання та турботи зовсім на серці важко! Швидше мчав час, до скорої зустрічі скорочуючи шлях!

Така тяжка розлука! Не думав, що розлучення так швидко змусить мене тужити. Що б я не робив, чим би не займався, перед очима ти моя вірна подруга. Всі думки лише про тебе. Я щохвилини чую приємний тембр твого голосу, вдихаю аромат твого струменого волосся, насолоджуюся рухами твого тіла. І чекаю, коли ми знову зустрінемося.

Мила моя дружина, я дуже за тобою сумую. Втішає лише той факт, що наша розлука – тимчасове явище. І всіма думками наближаю момент нашої зустрічі. Хто б що не казав, люблячі люди завжди мають бути разом. Адже ти моя натхнення, моя підтримка, мій талісман везіння. Мені дуже погано без тебе. Сумую і міцно-міцно обіймаю.

Пишу тобі кохана, що в мене все гаразд. Тільки одна проблема є — поруч немає тебе. Я дуже сумую за тобою, як ти рідна, як ти там одна? Я чекаю, коли зможу тебе обійняти, нарешті, поцілувати. Лягаю спати і за звичкою, крізь сон, шукаю тебе рукою. Але потім я, прокидаючись, розумію, що зі мною тебе нема. За звичкою беру два кухлі та дві миски, і знову згадую, я все ще один. Я чекаю, адже моя половина. Без тебе життя спустошується миттєво. Приїжджай швидше і поверни ж мене до тями.

Рідна моя, ніжна, неповторна, дружина! З трепетом у душі, зберігаю твій образ у думках, твої очі, губи, посмішку! Хіба міг я раніше, навіть на мить уявити, як можна так сумувати, так відчувати, сумувати! Тяжким вантажем дається година розлуки, з гігантською силою долаю час без тебе!

Рідна, сенс життя, янгол мій! Сумую, серце знемагає, немає сил — усі думки про тебе! Все стало сірим, фарби втратило, пропав спокій, не ладнаються справи! У душі, як похмурість мерзляка, туга! Ми нерозлучники, хай час пробіжить, як мить, я порину в твої обійми і більше ніколи не відпущу!

Чи сумую за тобою, моя ненаглядна дружина? Пронизливо сильно! Тільки на відстані за тисячу кілометрів від тебе, зрозумів, як палко люблю. Почуваюся самотнім, думаю про тебе постійно, перетворився на затворника, без тебе немає стимулу та підігріву щось робити. Ти мій сенс життя, джерело щастя та натхнення, моя втіха і моє світло! Улюбленець, приїжджай додому!

Сонце моє, рідна моя дівчинка, я й сам не міг подумати, що так болісно сумуватиму за тобою. Адже якщо людина має щось хороше — вона звикає до цього і практично не помічає, не надає значення. Але варто лише позбутися цього — як одразу усвідомлюєш увесь масштаб катастрофи! Я не можу і не хочу бути без тебе. Виявилось, що я дихаю тобою, і тепер мені не вистачає повітря. Ти просто знай: ми повинні бути разом, і я намагатимусь зробити все можливе, щоб ми швидше зустрілися. Люблю тебе, моя гарна.

Нудьгував за тобою, люба моя, дружина прекрасна. Коли ти поряд, все добре, а коли далеко — все стає якимось похмурим. І єдиний вихід — щось робити, постійно займатися чимось, щоб час пролетів швидше. Я тебе сильно люблю. Ти мій промінчик сонця в похмурий день. Міцно тебе обіймаю і солодко-солодко цілую.