Цього дня ми згадуємо всіх тих, кого поруч із нами немає фізично, але тих, хто завжди живе у наших серцях. Ми любимо їх і пам’ятаємо, і сумуємо. З цим святом не вітають, цього дня допомагають один одному та намагаються зігріти своїх друзів теплом свого серця. Ми з тобою, друже наш!

Роки тому німецька армія вторглася на територію СРСР. Сьогодні ми відзначаємо чергову річницю того сумного дня. Ми згадуємо всіх, хто загинув, щоб ми сьогодні змогли жити. Ми обіцяємо завжди пам’ятати та цінувати жертву, принесену чоловіками та жінками у роки Великої Вітчизняної війни.

Згадаймо дорогих серцю людей, яких немає сьогодні з нами. Стільки тепла та любові вони змогли нам подарувати за життя, стільки щасливих радісних хвилин ми провели разом. Давайте цінувати кожну мить, щохвилини спілкування з тими, хто поруч із нами і пам’ятати про те, що життя дуже швидкоплинне.

День пам’яті та скорботи — особливий день, що нагадує всім людям землі про те, що злом не можна знищити зло, що жодної мети не виправдовують людські жертви, а життя – найцінніший дар, даний нам згори, і ніхто не має права її забирати. Нехай же це знання та уроки історії служать вічним нагадуванням про загиблих, героїв, благородство, а тепло сердець зігріє ближнього, змусить задуматися про швидкоплинність часу та іскрою добра розбудить світло душі.

Бажаю, щоб цей день як рубець проліг на серці кожного з нас. І нехай ця рана, що не гоїться, назавжди стане символом світової трагедії, що забрала мільйони людських життів. Пам’ятайте, журіться і ніколи не дозвольте повторитися тому, що змушує плакати не тільки людей, а й саму матінку — землю. Ні війні!

Життя – це баланс між добром і злом, світлом і темрявою, любов’ю та ненавистю, миром та війною. Цього дня ми з опущеною головою вшановуємо пам’ять загиблих співвітчизників за часів Великої Вітчизняної війни. Дякую їм і низький щирий ухил за хоробрість, патріотизм, волю до життя та віру у перемогу. Завдяки цим багатомільйонним військам ми маємо вільну та процвітаючу країну.

Жодними словами не висловити біль, жах та паніку, які нашим предкам довелося швидко придушити та взяти себе в руки, коли був оголошений перший день Великої Вітчизняної Війни. Ми хочемо лише низько вклонитися тим, хто не занепав духом перед величезною небезпекою, не пошкодував себе, кожну секунду під час цих важких років віддаючи свої сили фронту та бажаній перемозі, яка дісталася нашій Батьківщині такою великою ціною.